Колись один дід мав червоні труси –

Прийшов комунізм (най би шляк його трафив)

Й забрав ті, що дідо два роки носив,

Бо треба було для параду їм прапор.

Колись дідо мав фарби і олівці,

Хоч може й не славивсь художнім талантом,

Але комунізм відібрав їх усі,

Щоб хтось з кольоровим ішов транспарантом.

Колись дід удома тримав барабан,

Хоч може й не мав він музичного слуху,

Але комунізм і його відібрав,

Щоб хтось на параді у нього постукав.

Колись дідо мав свій портрет на стіні,

Де він ще хлопчам обіймав батька й мамку,

Але і його відібрав комунізм,

Щоб лико вождя помістити у рамку.

Щороку у травні були такі дні:

Як стадо людей йшло колонами радо

Удома лишався засмучений дід

Й дививсь у вікно без трусів за парадом.