щасливі люди не пишуть вірші

бо їм по суті то  н а ф і г  треба

а я міркую чому я грішний

збираю рими з нічного неба

слова збираю неначе крихти

чужих історій з чужого столу

а міг мутити б інакший диптих

з’єднавши віскі і пепсі колу

навіщо дую чергову бульку

про дурня Ваню й царівну жабу

я б поплисти міг до Акапулько

чи полетіти на дерижаблі

навіщо ліплю до стін горбатих

мудрую наче я Арістотель

я міг би спини масажувати

а міг би стегна сідниці стопи

навіщо но́шу ковпак як блазень

кидаю жарти комусь під ноги

я міг би жити і без сарказму

і не смішити людей і бога

я міг би сливи зривати в зливу

і не казати чому й навіщо

я міг би бути одним з щасливих

і не писати ніколи віршів