Натягнутими дротами електричних мереж

Пробігаю кілометри невто́мливим струмом –

Десь із того кінця світу тихо ти мене звеш,

Ловлю хід твоїх думок, сперечаючись з шумом.

Відшукаю одну вільну частоту коливань,

Не засмічену флюїдами збуджених духів.

Простір більш не перешкода для палких поєднань

Без обіймів, без цілунків, без пристрасних рухів.

Крізь навколишню прозорість летимо тільки ми,

В паралелях, що з'єднались, випульсовують звуки.

Ти сейсмічністю своєю закликаєш "візьми" –

Безконтактність відпускаю і беру твої руки...