Покрокував  повільно  на  листок

Заструганий під корінь Олівець.

Відміряний йому короткий строк,

Здавалося, списав він нанівець.

Даремно мав заточений  графіт,

Намарно затискався між фаланг –

Хоч лінію життя уздовж листків

Провів, та непомічений був там.

Десь  гумкою  затерто  його  слід,

Десь  вкрито  кількома  шарами  фарб.

Для Пензля Олівець був наче гід,

А для Митця – немов сакральний скарб.

Наблизився  сподіваний  кінець –

Напруживсь Олівець, почувся тріск.

Повагу  проявив  йому  Митець,

Обрамивши  дописаний  ескіз.