Я з долею за стіл сів грати в карти,

Здала колоду добре навчена рука, –

Я зосередився, скінчились жарти,

Бо на кону почесний титул дурака.

Роздачу як побачив – вкрився потом,

Ледь посміхнулась доля-лицемірка,

І перейшли до мене ешафотом

Шестірки дві і підкидна семірка.

Наступною у бій йшла вісім черви –

Ось так пропав єдиний козир мій.

Опісля  невеликої  перерви

Почув від долі: "Ну гаразд, відбій".

Чудовим шансом мусив скористатись,

Допоки поправлялася вуаль.

Тепер настав мені час посміхатись –

Одну за одною я скинув усю шваль.

Залишились лишень солідні карти.

Кого  чекає  спад,  а  кого  злет?

Неначе відчайдушний воїн Спарти,

Тузом побитий, вибув з гри  валет.

Я карту підібрав цілком доречно,

Становище зміцнивши. Селяві.

І  на  столі  лягли  беззаперечно

Чотири дами під чотири королі.

Багато  в  грі  було  перепитій –

То  доля  пасувала,  то  я  груз.

У нас вже й карт лишилось по одній:

Я ходжу і мій хід – козирний туз.