Викликаю на бій

свою Втому, що всілась на плечі.

Зберу друзки мрій

із розбитого в гніві кришталю.

Я сьогодні вояк,

що готовий вже до колотнечі,

І без бою ніяк –

кулаків своїх не приталю.

У тіні Втоми зник –

різних ми вагових категорій:

Я тонкий, мов сірник,

Втома – наче скеляста брила.

Лиш єдиний удар

до руйнації всіх бутафорій,

Але де є той дар,

в якім мо́я криється сила?

У нерівнім бою

без прописаних суддями правил

Відчайдушно стою,

друзки мрій затиснувши в кулак.

Моя впертість – це те,

що я Втомі в бою протиставив.

Небагато, проте –

Втома впала від неї навзнак.