Він стріляв у людей.

Крізь оптичний приціл

Шукав но́ву мішень

і тиснув на гачок.

Кров вбирала земля –

з продірявлених тіл

Витікало життя

в не призначений строк.

Чітко ціль споглядав.

Майже в очі дививсь.

Піт струмками стікав

із сивіючих скронь.

Витираючи лоб,

він щоразу моливсь –

Лиш не мучити щоб…

Боже, схибить боронь!

Він гвинтівку б свою

змінив на́ автомат

І у пішім бою

воювати пішов

Щоб стріляти вперед,

цілячись наугад,

І не знати, що смерть

хтось від нього знайшов.

Ця безглузда війна

взяла стільки життів –

Завелика ціна

божевільних ідей.

Де знайти йому сил,

щоб позбутись тих снів

Як дививсь у приціл,

як стріляв у людей?..