В африканській річці жили

Два великих крокодили,

Біля берега бродили

І зубами клац-клац-клац.

Пильно вдвох спостерігали,

Антилопок виглядали,

Антилопок залякали:

«Поз’їдаємо ми вас».

Антилопи хочуть пити

Воду з річки. Що робити?

Небезпечні два бандити

Крокодили живуть там.

Проти дужих крокодилів

Антилопоньки безсилі.

Раптом бачать за півмилі

Йде до них Гіпопотам.

«Друже наш Гіпопотаме,

Може статись лихо з нами!

З величезними зубами

Крокодили у воді

З’їсти нас чекають змоги.

Ми ж загинем без вологи!

Просим в тебе допомоги,

Щоб зарадити біді».

Каже Гіпо: «Гарантую

Я усіх вас порятую,

Тільки ноги ось роззую

Й крокодилів прожену».

Та, мабуть, не знав він броду

І потрапив у пригоду,

Весь занурився під воду

Й очевидно потонув.

Розійшлись водою кола,

Тихо стало враз довкола,

В порятунок віра квола

Угасала в антилоп.

А голодні крокодили

Апетити розпалили,

Швидко зуби нагострили

Й мілководдям топ-топ-топ.

У воді почувся хлюпіт,

Вслід за ним нестримний тупіт,

Гуркотіло, наче в ступі

Камінці тра-та-та-там.

Крокодили – два невдахи –

Стрімголов втекли від жаху –

Так злякав їх одним махом

І прогнав Гіпопотам.

Антилопи йдуть до річки –

Звеселіли їхні личка –

І Гіпопотаму в щічки

Поцілунки з вітром шлють.

А два злодія на хвилі

Опинились за півмилі,

І великі в крокодилів

Сльози із очей течуть.