ти причаїлася бозна-де

впевнено і зухвало

знаю що звідти ти бачиш все

гостриш там меч чи жало

я за тобою йшов доки щез

слід у горішках кедра

та лунав поруч твій фа-дієз

бантів на смаглих бедрах

ти засвітилась мов едельвейс

в ягодах барбарису

глянув на тебе напруживсь весь

стиснув в долоні списа

наче повстанець іду на ви

я ватажок люмпенів

ось він – лукавий – приймай лови

списа собі в кишеню

хай пролунає твій стогін зойк

як постанова страти

кинеш на мене туге ласо

станеш для мене катом

обезголовиш мене мечем

згубиш в обіймах млості

і ледь під ребрами запече

жала контрольний постріл