Мені б зараз тиші

такої, щоб жодна із дум

не писнула навіть,

слова не просились на аркуш,

мені б запальничку,

мені би з ментолом цигарку,

забути про тебе,

хоча би на тягу одну.

Забути? Смішний!..

Ти як кисень — без тебе ніяк!

Не зроблю ковток,

то за хвильку в асфікції згину,

і як не хотів би

твій образ затьмарити димом -

у видиху кожнім

твоє живописне ім’я.