Намагався читати тебе, як розгорнуту книжку,

Поміж аркушів білих шукав різнобарвні думки:

Десь була ти серйозною, десь несерйозною трішки,

Проте теплі на дотик були геть усі сторінки.

Я читав як в дитинстві ти гралась із сонячним зайцем,

Як ходила між вишень стежками на отчий поріг,

Як сварила кота, що не хтів повиватися, пальцем

Як пекла із піску полунично-ванільний пиріг.

Я читав оповідки про перше кохання велике,

Про гарячі обійми, цілунки, мов липовий мед.

І про щастя, що в ніч на Купала кружлялося тихо,

І про осінь, що мокла сльозами та кутала в плед.

Я обачно гортав із цікавістю кожну сторінку,

Углядавсь у рядки і у те, що було між рядків –

Бачив мудру, розважливу, милу і лагідну жінку,

Чув стук доброго серця, душі благородної спів.

Прочитав тебе впоперек, вздовж і по діагоналі.

Констатую: добротний, чіткий і захопливий текст.

Ти пиши себе, знай, я читаю тебе і надалі,

А читати тебе – мій стійкий безумовний рефлекс.