Без тебе мені в цьому світі занадто тісно.

Яка ж вона вільному воля, коли павук я

У пляшці скляній, закоркованій, пхнутій з свистом

У море любові, котре колихає буря

Палких почуттів. У прогнозі немає штилю,

Немає просвітку, розмито промоклі карти.

Розгойданим вихрем здіймає й жбурляє хвиля

Мене наче тріску на вістря вогненних скал. Ти

Відлунюєш голосом німфи десь зовсім поряд.

До тебе пливу крізь цунамі вночі наосліп

Туди, де окрилено вдвох ми посеред моря

Будуємо рай, заселяєм безлюдний острів.