Він словом жонглює і думкою – вправний гравець.

Проникне у душу, займе комфортабельне крісло,

Розкидає долі картинки, мов перли з намиста,

Посіє у серці зерня і зірве пагінець.

Її напівпошепки звуть Королевою гри,

Бо поглядом й дотиком здатна за лічені миті

Вона розіпнути. І ось на столі карти биті:

Хто був з головою – лежить уже без голови.

Сьогодні вони розписали на сцені етюд –

Зійшлися у грі без моралі, без норм і без правил,

У грі без пощади. Вловити акценти вистави,

Видовища смак зацікавлений скупчувавсь люд.

Текла ейфорія вином в переповнений зал,

Робились на підсумок гри необдумані ставки,

Вчувавсь із гальорки чийсь вереск, подібний на гавкіт,

Що масло немов підливав в поєдинковий шал.

Поринув на мить раптом зал в непроглядну пітьму,

Опісля прожектор німу освітив порожнечу:

Це він і вона влаштували й здійснили утечу

Удвох, прихопивши  усе, що було на кону.