Так як раніше уже не буде

міцно забито останній цвях

переходив цей синдром застуди

що розігрався на почуттях

перехворів вже кістки не ломить

не розбиваю в стіну кулак

більш не питаю у себе хто ми

бо не дізнаюсь про це і так

вже приземлився зазнав фіаско

наш нетривалий палкий політ

хоч ти солодка була як паска

хоч я дививсь як на сало кіт

хоч цілувалися серед вулиць

хоч вилізали кудись на дах

хоч були сукні які не мнулись

хоч зігрівалась в руці рука

хоч ти мене частувала соком

хоч я блаженно заходив в рай

хоч ти кусала мов ненароком

хоч я терпів та казав кусай

хоч було грішно обом і смішно

хоч заглядали дзеркала в нас

хоч ми з тобою зламали ліжко

хоч пропускав десь на кухні газ

хоч ми співали собі в маршрутці

хоч танцювали під only you

хоч пили каву удвох по трубці

хоч мало часу було для сну

хоч ми літали на крилах наших

хоч ми ганялись за міражем

хтозна чи буде ще щось інакше

та як раніше не буде вже.