Написав би тобі… Але ж ти не читаєш листи,

Не заглянеш ні разу у нетрі поштової скриньки.

Я для тебе красиві слова намагаюсь знайти,

А на аркуш лягають лиш плями чорнильної синьки.

Що писати? Про мене ти знаєш детально усе...

Не дошкулити б словом, що має заточене вістря.

Не спроможне моє кострубате і тьмяне есе

Збудувати до тебе із літер чи кладку, чи міст. Я

Перейшов би убрід – скільки тої у морі води?

У найглибшому місці навряд досягне до коліна –

Тільки б знати, що будеш на іншому березі ти,

І що буде в нас двох хоч одна повноцінна хвилина.