я такий кого звуть позаочі «мутний якийсь тіп»

із масовки людисьок мейд-Ін-низькопробний-китай

ти така хоч намазуй тебе як варення на хліб

ти така хоч немов подорожник до ран прикладай

я живу так як хочу ширяю під лезом ножа

загинаюсь під ранцем ганебно-страшних таємниць

ти завжди відчуваєш де точно проходить межа

ти ніколи й нізащо в багно не впадеш долілиць

я не вірю собі а ще більше не вірю тобі

і не стану інакшим хоч скільки за шерстю не гладь

твої ніжні слова молоком розтеклись по губі

ти словами голубиш всіх наче досвідчена бл*дь

хоч я мохом поріс і наскрізно травою пропах

хоч варення не їм і відмалку не люблю мучне

та як висохне в тебе чуже молоко на губах

ти про мене згадай і прийди погубити мене