Що ти знаєш про неї? Дощі й меланхолія ночі?..

Олена Вишневська 

Що ти знаєш про нього, крім вигадки тлінної ночі,

Що безсоння нашіптує, скріплює мокрість подушки?

Ти ж не бачиш, як думка про тебе уперто лоскоче

Його душу, і серце в лещатах стискає все дужче.

Ти ж не чуєш, як кожного вечора нишком під вікна

Він до тебе крадеться, втрачає рахунок годинам,

Дочекавшись в будинку останнього згаслого світла,

Виє вовком на місячне сяйво, дереться по стінах.

Ти не знаєш нічого! Годинник показує осінь –

Врізнобіч опинилися стрілки і літо за кадром.

На підході зима, крижаніють сльозинки, та досі

У холодній постелі ти змішуєш згущені фарби.

А між вами маленький камінчик, не кинутий в шибку.

А між вами три кроки, не ступлені до підвіконня.

Навмання розміняли зігріту обіймами тишу

На хрипливе виття, на пронизливий шепіт безсоння.