Я все більше мовчу…

Знаєш, тиша моя значно більша неволі в кайданах.

Красномовна

І так безнадійно вглядається в вікна розбитих світів.

Олена Вишневська

Ти все більше мовчиш…

Знаєш, тиша твоя значно гірша шаленого крику –

наче кортик,

пронизує наскрізно серце і гордо стирчить рукоять.

Одне речення лиш –

розгадаю, як ребус, мовчання причину безлику

із когорти

причин відректися, забути, піти, що між нами стоять.

Лиш не треба нести

в’язку стомлених слів про мігрень і мінливу погоду,

гороскопи,

тлумачення снів, провидіння… Все ж тиша – найкраща з промов.

Погорілі мости

не відновиш між нами, хоч скільки на них не лий воду –

до потопу

була, а до Ноя в ковчег не потрапила наша любов.