Я мушу спати по діагоналі,

Бо маю аж занадто довгі ноги.

Можливо, навіть довші, ніж у кралі,

Яку обдарували модні боги.

Хоча богам я модним не молився –

Чи то не знав про них, чи то не вірив –

Однак якийсь із них не поскупився,

А, може, хтось не так мене поміряв.

А ще в мене штани короткуваті,

Бо не знайти мій розмір на базарі.

Чи боги були пришелепкуваті,

Чи той, хто міряв, щось не був в ударі.

До правосуддя гучно зву Феміду,

Кляну богів за їх метикувалку –

Я через них у поїздах не їду,

Боюсь, що не поїду й в катафалку.

Мені ще й за столом сидіти важко –

На ногу ногу класти нема змоги.

Та довгі ноги – це не вуха Чебурашки,

Спасибі хоч за це вам, модні боги.