Натягнутими дротами електричних мереж
Пробігаю кілометри невто́мливим струмом –
Десь із того кінця світу тихо ти мене звеш,
Ловлю хід твоїх думок, сперечаючись з шумом.
Відшукаю одну вільну частоту коливань,
Не засмічену флюїдами збуджених духів.
Простір більш не перешкода для палких поєднань
Без обіймів, без цілунків, без пристрасних рухів.
Крізь навколишню прозорість летимо тільки ми,
В паралелях, що з'єднались, випульсовують звуки.
Ти сейсмічністю своєю закликаєш "візьми" –
Безконтактність відпускаю і беру твої руки...
|