Я з долею за стіл сів грати в карти,
Здала колоду добре навчена рука, –
Я зосередився, скінчились жарти,
Бо на кону почесний титул дурака.
Роздачу як побачив – вкрився потом,
Ледь посміхнулась доля-лицемірка,
І перейшли до мене ешафотом
Шестірки дві і підкидна семірка.
Наступною у бій йшла вісім черви –
Ось так пропав єдиний козир мій.
Опісля невеликої перерви
Почув від долі: "Ну гаразд, відбій".
Чудовим шансом мусив скористатись,
Допоки поправлялася вуаль.
Тепер настав мені час посміхатись –
Одну за одною я скинув усю шваль.
Залишились лишень солідні карти.
Кого чекає спад, а кого злет?
Неначе відчайдушний воїн Спарти,
Тузом побитий, вибув з гри валет.
Я карту підібрав цілком доречно,
Становище зміцнивши. Селяві.
І на столі лягли беззаперечно
Чотири дами під чотири королі.
Багато в грі було перепитій –
То доля пасувала, то я груз.
У нас вже й карт лишилось по одній:
Я ходжу і мій хід – козирний туз.
|