У високих полях кукурудзяних

Обопільно підписана хартія:

"Ми ніколи не будемо друзями,

Заважатиме завжди симпатія."

Ми окремо снуватимем стеблами

Від весни аж до пізньої осені,

Захлинаючись болем під ребрами,

Почуттями, що кимось поношені.

Ми під сонцем стоятимем порізно,

Ми від вітру ховатимем нахили,

Зарубцюємось мріями, совісно

Потаємне стиснувши під пахвами.

Ми вб'ємо неіснуючі спогади,

Обрубавши у пам'яті ґнотики.

У холодному просторі погляди

Зігріватимуть нас, та не дотики.

Ми сторонні уста цілуватимем,

Закриваючи очі у відчаї,

Проведемо життя біснуватими

Із чужими навіки обвінчані.

Ми стикнемся не раз із капканами,

Що наставлять нам наші ілюзії.

Не судилося бути коханими,

То й ніколи не будемо друзями.