Коли торкаюся очима твого стану,

І убачаю у своїх міцних обіймах,

Тоді в шпарину поміж штор вповзає ранок

Повільно.

Коли на кухні мимохіть ловлю твій запах,

І ти по венах розтікаєшся неначе, –

Спинити паводок цей може тільки кава

Гаряча.

Коли на вулиці людей дуже багато, –

Я обнадійливо вдивляюсь в очі кожні,

Але без тебе, навіть велелюдний натовп

Порожній.

Коли удома більш нікого, окрім кішки,

То не врятує навіть по суботах покер,

Та й для одного уночі двоспальне ліжко

Широке.

Коли закінчилася наша спільна стежка, –

Здавалось, воля розпрямилася підпільна,

Та звітувало моє серце, що усе ж я –

Невільник