Ти просила упіймати сонце

За окраєць теплого проміння.

Відповів тобі – це справжній нонсенс,

Я не маю щучого веління!

Ти показово хмурилася з ранку –

Такий твій спосіб свого досягати.

Та бовкнув я на твою забаганку,

Що можу тільки облизня впіймати.

Ти цілий день крутила носом вдома,

Бо не схотів тобі я догодити.

Лише під вечір, коли брала втома, –

Зметикував, що слід мені зробити.

Я упіймав тебе за твою руку,

Назвавши "моїм сонцем променистим" –

Ти перестала удавати злюку,

Побачивши в руках моїх намисто.