Я не люблю фатальних результатів,

Не втомлююсь ніколи від життя.

Я пори року не люблю ніякі,

Якщо пісень веселих в них нема.

Я не люблю холодного цинізму,

В захопленість не вірю, та іще

Коли в мої листи чужий хтось лізе,

Чи заглядає в них через плече.

Я не люблю коли наполовину,

Чи як розмову припиняє гул.

Я не люблю коли стріляють в спину,

Я також проти пострілів впритул.

Ненавиджу плітки по типу версій,

Як сумнів хробак точить, і хвалу,

Або коли увесь час проти шерсті,

Або коли залізом йдуть по склу.

Я впевненість не люблю надто ситу,

Вже краще, щоб відмовило гальмо!

Так прикро те, що слово ″честь″ з ужитку

Вже вийшло, зате ″наклеп″ увійшло.

Коли поламані я бачу крила,

Нема в мені жалю і не дарма -

Я не люблю насилу і безсило,

Розп'ятого шкода тільки Христа.

Себе не люблю, коли нерішучий,

Невинуватих прикро коли б'ють,

Я не люблю коли влізають в душу,

Тим паче, коли в неї наплюють.

Я не люблю арени і манежі,

На них мільйон збирають по рублю.

Попереду хай зміни йдуть безмежні,

Ніколи цього я не полюблю.